Як правильно робити берпі: техніка для початківців крок за кроком
Берпі здається простим, доки не зробиш десяток повторень поспіль. Тоді серце калатає, руки тремтять, а спина скаржиться. Причина…
Вправи Кегеля — це тренування м’язів тазового дна. Ви стискаєте їх, утримуєте кілька секунд і розслабляєте. Така гімнастика допомагає при підтіканні сечі,…
Вправи Кегеля — це тренування м’язів тазового дна. Ви стискаєте їх, утримуєте кілька секунд і розслабляєте. Така гімнастика допомагає при підтіканні сечі, після пологів і в менопаузі. Для початку досить 5–10 хвилин на день.
Нижче ви дізнаєтеся, як знайти потрібні м’язи, як виконувати вправи крок за кроком і за якою схемою займатися. Також розберемо типові помилки та випадки, коли спершу краще піти до лікаря. Стаття має інформаційний характер і не замінює консультації.
Вправи Кегеля — це комплекс скорочень і розслаблень м’язів тазового дна. Ці м’язи підтримують матку, сечовий міхур і пряму кишку. Регулярні тренування роблять їх сильнішими та витривалішими. Іноді цю гімнастику називають тренуванням м’язів тазового дна.
Тазове дно — це «гамак» із м’язів між лобковою кісткою спереду та куприком ззаду. Він підтримує внутрішні органи, допомагає утримувати сечу та кал, бере участь в інтимному житті.
Коли ці м’язи слабшають, органи можуть опускатися, а контроль над сечовипусканням погіршується. Коли ви тренуєте м’язи, цей «гамак» тримає навантаження краще.
Метод названо на честь американського гінеколога Арнольда Кегеля. Він описав його 1948 року. Лікар помітив, що тренування тазового дна допомагає жінкам, які мають нетримання сечі після пологів. Відтоді вправи входять до базових рекомендацій при проблемах тазового дна.
Вправи Кегеля допомагають, якщо м’язи тазового дна ослаблені. Найчастіше це стається через вагітність, пологи, вікові зміни, надмірну вагу, хронічні закрепи, сильний кашель або операції на органах малого таза.
За різними дослідженнями, нетримання сечі трапляється у від 5% до 70% жінок, залежно від віку та групи. Тож ця проблема дуже поширена. Про неї просто рідко говорять.
Вправи найефективніші, коли сеча підтікає під час кашлю, сміху, чхання чи стрибків. Це стресове нетримання. Вони також допомагають при раптових сильних позивах до сечовипускання та, за визначенням лікаря, на ранніх стадіях опущення органів малого таза.
Є і межа. Якщо сеча витікає великими порціями або через переповнений міхур, самих вправ може бути недостатньо. Тоді потрібен лікар.
Додаткове навантаження на тазове дно створює й зайва вага. Свій індекс маси тіла можна швидко перевірити в матеріалі що таке ІМТ і як його розрахувати.
Під час вагітності тазове дно працює з великим навантаженням. Вправи можуть допомогти краще контролювати м’язи під час пологів і знизити ризик нетримання після них. Але є виняток: якщо м’язи й так перенапружені, вправи можуть зашкодити. Тому почніть після поради акушера-гінеколога.
Після пологів терміни різні. Після вагінальних пологів без ускладнень лікарі зазвичай дозволяють починати через 3–7 днів. Після кесаревого розтину або пологів із розривами відновлення триває 2–3 тижні й довше. Не починайте, якщо є біль або кров’янисті виділення. Про повернення до звичного руху читайте в статті як почати займатися спортом після перерви.
Через зниження естрогену тканини та м’язи тазового дна втрачають тонус. Зростає ризик підтікання сечі та опущення органів. Регулярні вправи в цей період допомагають підтримувати м’язи у формі. Вони також можуть покращити чутливість в інтимному житті.
Щоб знайти потрібні м’язи, уявіть, що стримуєте гази. Відчуття легкого підтягування всередину та вгору — це і є тазове дно.
Є й інші способи перевірки:
Живіт, сідниці та стегна мають залишатися розслабленими. Якщо вони напружуються, ви тренуєте не те.

Базова вправа складається з п’яти кроків. Її можна виконувати лежачи, сидячи та стоячи. Спочатку зручніше лежачи.
Хорошу підказку дає образ: уявіть, що сидите на кульці й підіймаєте її догори. Така вправа по суті є ізометричною: ви утримуєте напругу, не рухаючи тілом. Більше про цей принцип — у матеріалі ізометричні вправи: що це і як виконувати.
Ще два види скорочень корисно додати, коли базова вправа вже виходить:
Починайте з двох-трьох підходів на день і поступово збільшуйте час утримання та кількість повторень. Не поспішайте: м’язи тазового дна дрібні, і їм потрібен час.
| Період | Утримання / розслаблення | Повторень у підході | Підходів на день | Поза |
|---|---|---|---|---|
| Тиждень 1–2 | 3 с / 3 с | 10 | 2–3 | Лежачи |
| Тиждень 3–4 | 5 с / 5 с | 10 | 3 | Лежачи, сидячи |
| Тиждень 5–8 | 5–10 с / 5–10 с | 10–15 | 3 | Лежачи, сидячи, стоячи + швидкі скорочення |
Прив’яжіть вправи до щоденних справ: ранковий чай, поїздка в транспорті, робота за столом. Тоді вони стануть звичкою, а не ще одним пунктом списку. Допоможуть поради зі статті як не кинути займатися спортом: звичка без зривів.
Якщо ви вже робите пілатес чи схожі практики, вони добре доповнюють Кегеля: там теж вчаться відчувати глибокі м’язи кора. Для початку підійде добірка пілатес вдома для початківців.
Найчастіша причина слабкого результату — неправильна техніка. Ось помилки, які трапляються найчастіше:
Окремо про воду. Не обмежуйте її, щоб менше підтікало. Концентрована сеча дратує міхур. Скільки пити, розбирає стаття скільки води пити на день.
Не починайте вправи самостійно, якщо у вас гострий біль або запалення в ділянці тазу, інфекція сечових шляхів у гострій фазі, рани чи шви в ділянці піхви, промежини або заднього проходу, перші дні після операції чи пологів, або ускладнена вагітність із загрозою переривання.
Окремо уточніть у лікаря, якщо у вас геморой або онкологічне захворювання в ділянці таза. Джерела тут не збігаються: деякі клініки допускають вправи при геморої після консультації, інші вважають за краще утриматися під час кровотечі. Рішення має ухвалити лікар.
Буває, що м’язи тазового дна не слабкі, а надмірно напружені. Тоді додаткове стискання лише погіршує стан. Зверніться до лікаря, якщо у вас є:
У такому разі часто потрібне навчання розслабленню, а не посилення м’язів. Допоможе гінеколог або фізичний терапевт, який працює з тазовим дном.
Звертайтеся до лікаря, якщо ви не можете знайти потрібні м’язи, а результатів немає через 6–8 тижнів. Також варто піти, якщо підтікання сильне, є відчуття «випинання» у піхві або з’явилися кров’янисті виділення.
Лікар може запропонувати біофідбек і електростимуляцію. Під час біофідбеку датчик показує на екрані, чи правильно ви стискаєте м’язи. Електростимуляція слабкими імпульсами змушує м’язи скорочуватися. Деяким жінкам підбирають також вагінальні конуси.
Перші зміни зазвичай з’являються через 4–8 тижнів регулярних занять. Різні джерела називають різні терміни: від кількох тижнів до кількох місяців. Це нормально. Швидкість залежить від початкового стану м’язів, причини ослаблення та регулярності.
Міжнародні клінічні рекомендації (зокрема британські NICE) радять тренувати тазове дно щонайменше три місяці, бажано під наглядом фахівця. Тож не кидайте через місяць, якщо покращення ще немає. Після досягнення мети підтримуйте форму: достатньо кількох підходів на день або кількох разів на тиждень.
Кульки Кегеля — це не обов’язковий інструмент. Базові вправи ефективні й без пристроїв. Кульки додають опір, але вимагають обережності.
Якщо вирішили спробувати, обирайте легкі кульки без додаткової ваги, ретельно мийте їх теплою водою з м’яким милом і користуйтеся водним лубрикантом. Починайте з 2–3 хвилин. Не використовуйте кульки під час вагітності, у перші тижні після пологів чи за наявності запалення без дозволу лікаря. Якщо з’являється дискомфорт, припиніть.
Ви відчуваєте легке підтягування всередину й угору в ділянці піхви та заднього проходу. Живіт, сідниці та стегна розслаблені, дихання вільне, болю немає.
Починайте з 2–3 підходів на день по 10 повторень. Згодом доведіть до трьох підходів по 10–15 повторень із утриманням 5–10 секунд.
Зазвичай через 4–8 тижнів регулярних занять. Повний ефект може знадобитися до трьох місяців.
Так, якщо немає протипоказань і болю, а лікар не заперечує. Вправи допомагають контролювати м’язи під час пологів. Спершу проконсультуйтеся з акушером-гінекологом.
Правильні вправи зазвичай безпечні. Шкоди можна завдати через неправильну техніку, перенапруження, тренування під час сечовипускання або виконання вправ при гіпертонусі тазового дна. Поява болю — привід зупинитися та звернутися до лікаря.